Здатність пишатися власною роботою – одна з ознак здорового глузду. Заберіть у людини здатність не тільки працювати, але й пишатися нею, і ви можете звести з розуму будь-кого.
Ніккі Джованні, Глорія Вейд-Гейлз, ред., Моя душа – свідок (1995)
Станом на лютий 2023 року в Європі зареєстровано понад 8 мільйонів українських біженців. Жінки та діти становлять понад дві третини від цієї кількості. Більшість з них планують повернутися в Україну, але труднощі, спричинені зимою, відсутністю електроенергії та/або високими цінами на енергоносії, а також руйнування, спричинені війною, роблять це малоймовірним у найближчі три місяці.
За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), понад 815 000 осіб отримали продовольчі та непродовольчі товари, а також зимовий одяг, а понад 31 000 осіб – матеріали для термінового будівництва житла.
Тим часом, хоча вони і вдячні приймаючим країнам за допомогу з їжею, житлом і зимовим одягом, ці люди хочуть працювати і мати гідну можливість утримувати себе і свої сім’ї. Навіть з допомогою від уряду країни, в якій вони живуть, багато хто з них намагається втримати голову над водою. Сорок один відсоток проживає у приймаючих сім’ях, а двадцять відсотків – у готелях. Лише чверть мають змогу винаймати житло.
Українські біженці здебільшого високоосвічені і до війни мали роботу в Україні. Майже три чверті з них мають вищу освіту. Вони хочуть працювати, частково тому, що прагнуть стабільності, яку приносить хороша робота, і тому, що хочуть віддячити країні, яка допомогла їм у скрутний час.
Деякі з перешкод на шляху до повернення до роботи – це брак мовних навичок, і часто їхні документи не визнаються офіційно в приймаючих країнах. Очевидною проблемою є те, що вони потребують допомоги у догляді за дітьми. У деяких випадках вони потребують психологічної підтримки, допомоги з дітьми-інвалідами та спеціалізованого догляду за літніми людьми.
Мовні курси, підвищення кваліфікації та догляд за дітьми дозволили б цим людям вийти на ринок праці та взяти на себе відповідальність за своє життя, чого вони дуже хочуть.
Інститут освітньої рівності проводить курси щонайменше десятьма мовами для українців та інших біженців, які бажають вивчити або вдосконалити мову країни перебування. Ці курси проводять професійні викладачі та перекладачі, більшість з яких вільно володіють українською, російською або обома мовами.
Багато біженців відчувають почуття розгубленості та самотності, або, щонайменше, деяку розгубленість щодо того, як працює їхня приймаюча країна. Чому вони так роблять? Як я можу пристосуватися? Мати друга – це ніколи не погано, але важко знайти друзів на новій землі. TEEI створив програму менторства для українців, які потребують підтримки, когось, з ким можна поговорити – можливо, щоб попрактикувати нещодавно набуті мовні навички – і нового друга.
Завдяки Language Connect для України українці можуть знайти репетитора, який розмовляє мовою, яку вони хочуть вивчати, та забронювати відеосесію 1 на 1 для навчання. Ця програма пропонується у партнерстві з Kintell.
Оскільки багато українців планують повернутися до своєї країни після війни, вони можуть захотіти, щоб їхні діти продовжили навчання в українській системі. TEEI створює онлайн-школу для таких дітей. Діти з усього світу зможуть навчатися онлайн за українською навчальною програмою.
Ця модель також доступна для студентів університетів. Через TEEI студенти можуть розпочати або продовжити навчання онлайн, безкоштовно, складаючи іспити в університетах-партнерах, які мають повну акредитацію.
Війна жорстоко руйнує життя. Люди, які були змушені покинути свої домівки в пошуках безпеки, за допомогою TEEI можуть принаймні почати виправляти прогалину в освіті своїх дітей і здобути навички, необхідні для продуктивної орієнтації в країні перебування.
